НЕДО́МИСЕЛ, НЕДО́МИСЛ, слу, ч. Недостатнє обдумування, розуміння чого-небудь. Коли це було, щоб Григор Лобода так безнадійно відступав від супротивника? Тут безперечно сталася якась помилка, якийсь фатальний недомисл у діях (Ле, Наливайко, 1957, 392); // Неспроможність глибоко, грунтовно мислити. Бувають і простачки, які через недомисел або через сліпу звичку захищають погляди, що панують у певному буржуазному середовищі (Ленін, 23, 1972, 59).
З недо́мислу — недостатньо обдумавши що-небудь. Хто з корисливих класових інтересів, хто з недомислу схильний був ухопитися за опудало булигінської і потім за опудало віттевської Думи (Ленін, 16, 1971, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 295.