НЕДО́ПА́Л, у, ч., техн.
1. Неповне чи недостатнє випалювання чого-небудь. Випалювачі прагнуть, щоб сирець перетворився в цеглу без перепалу чи недопалу (Колг. Укр., 2, 1958, 8); Від температури і способу випалення [гончарних виробів] залежить вигляд глазурі: недопал дає матовість поливи (Гуцульська кераміка, 1956, 39).
2. Неповне згоряння чи спалювання чого-небудь. Тепло в топці втрачається внаслідок механічного недопалу палива (Довідник сільс. будівельника, 1956, 391).
3. Що-небудь не до кінця випалене, спалене. Якщо ж випалювана маса вапняку складається з неоднорідних кусків, то утворюватиметься не тільки недопал, а й перепал (Таємн. вапна, 1957, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 296.