НЕДОТОРКА́ННО. Присл. до недоторка́нний. Це [спогади про загиблих товаришів] були святі традиції його роти, його честь, його слава, і старшина зберігав їх недоторканно чистими в своєму серці (Гончар, III, 1959, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 301.