НЕДОТО́РКЛИВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що недото́рканий. Така-то вже стала Катря недоторклива: ані поспитати, ані загомоніти до неї! (Вовчок, І, 1955, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 301.