НЕДОУ́МСТВО, а, с.
1. Розумова обмеженість; дурість; // Невміння глибоко і грунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь. Щоб прикрити свою повну поразку, своє недоумство, свою короткозорість, треба старатися залякати дрібних буржуа страхіттями громадянської війни. Це і робить Каутський, як політик (Ленін, 30, 1951, 13).
2. Хвороба, яка полягає у недостатньому розумовому розвиткові. Найчастіше хворобливість у дітей алкоголіків спостерігається у вигляді фізичної та психічної недорозвиненості, особливо у формі вродженого недоумства (Наука.., 9, 1962, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 302.