НЕЖИТТЄ́ВИЙ, а, е, НЕЖИТТЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Якого не можна чи не варто запроваджувати в життя, позбавлений життєвої необхідності. Організація сільськогосподарських комун, в яких усуспільнювалися б не тільки всі засоби виробництва, а й особисте господарство колгоспників, як масова форма була нежиттєвою, бо тоді ще мало була розвинена техніка і не вистачало продуктів для задоволення всіх побутових потреб колгоспників (Іст. УРСР, II, 1957, 367).
2. Відірваний, далекий від життя, від дійсності. У питаннях як внутрішньої, так і зовнішньої політики учасники антипартійної групи виступали як сектанти і догматики, проявляючи начотницький, нежиттєвий підхід до марксизму-ленінізму (Рад. Укр., 5.VII 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 304.