НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до неза́йманий. Стопи паперу, привезені з Парижа, біліли на столі, лякаючи своєю незайманістю (Рибак, Помилка.., 1956, 116); Від лісу віяло чимсь мирним з його пташиним світом, з його зайцями, з тишею та незайманістю (Шиян, Переможці, 1950, 188); Треба зберігати свіжість і незайманість почуттів дитини (Загреб., Спека, 1961, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 307.