НЕЗАПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Якого ніхто не заплів (про волосся). Прохор схопив Віру за довге, незаплетене волосся й поцупив до себе (Шиян, Баланда, 1957, 153); Незаплетені коси; // З розплетеним волоссям (про людину). Раптом Віра, дико скрикнувши, схопилася з місця й нерозчесана, незаплетена побігла від річки (Шиян, Баланда, 1957, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 309.