НЕЗАХИ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Не готовий до оборони, захисту від нападу, удару, ворожих дій і т. ін. Німці вчинили на незахищений Лондон жахливий наліт (Загреб., Європа 45, 1959, 172); Незахищений тил; // Який не охороняється, не оберігається і т. ін. від чогось небезпечного, небажаного. Ще б лише одну мить недогледів Наливайко, і незахищену голову гетьмана повстанців розрубала б та люта рука дозорця (Ле, Наливайко, 1957, 103).
2. Який не має прикриття, захисту і т. ін. від несприятливих, шкідливих дій, впливів чого-небудь. Хорошко знав, як небезпечно хоч кілька хвилин дивитися незахищеним оком на світло зварювання (Собко, Біле полум’я, 1952, 245); Під метеорологічний майданчик треба відводити відкриту, незахищену від вітрів і характерну для довколишньої місцевості ділянку (Хлібороб Укр., 7, 1965, 33); // техн. Який не має оболонки чи спеціального пристосування і т. ін., що гарантувало б безпеку при зіткненні або дотику. Доторкатись до незахищеного або погано ізольованого електропроводу небезпечно (Токарна справа.., 1957, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 310.