НЕЗБАГНЕ́ННІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до незбагне́нний. Споконвіку природа була для людини джерелом захвату.. Водночас природа вражала незбагненністю, могутністю (Вітч., 9, 1970, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 311.