НЕЗВ’Я́ЗНИЙ, а, е. Позбавлений послідовності, логічного зв’язку (про думки, мову і т. ін.); безладний. Ухтіщев дивився, як рветься з уст його супутника незв’язна мова, бачив, як сіпаються мускули його обличчя від зусилля висловити думку (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 431).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 313.