НЕЗДУ́ЖАННЯ, я, с. Стан за знач. незду́жати. Вона схопилася за перше, що спало їй на думку, щоб відвернути його увагу від свого нездужання (Шовк., Інженери, 1956, 14); В народі чай з материнки п’ють.. при душевних нездужаннях, тузі та при конвульсіях (Лікар. рослини.., 1958, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 317.