НЕЗЛОБИ́ВО. Присл. до незлоби́вий. Вона незлобиво стукала мене в спину своїм маленьким напівдитячим кулачком (Збан., Малин. дзвін, 1958, 153); Дехто з подруг і товаришів незлобиво жартував над її любов’ю до стенографії (Донч., V, 1957, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 319.