НЕЗРИ́МО. Присл. до незри́мий. Десь високо і незримо незвичайним гулом гули літаки (Баш, Надія, 1960, 82); Федю ще довго не залишало таке відчуття, нібито Борис Усик незримо стоїть між ним і Маринкою (Ткач, Жди.., 1959, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 322.