НЕЗРІ́ЛИЙ, а, е.
1. Який не дозрів, не досяг повної стиглості (про фрукти, овочі, насіння); неспілий. Янцьо сів коло тата.. й почав вибирати з-за пазухи незрілі ще лісові горіхи (Коб., III, 1956, 483); На ній [лозі виноградній] незрілий плід висів (Шер., Дружбою.., 1954, 41).
2. Який не досяг повного розвитку, зрілості, повноліття (про людину); // Характерний для людини, що не досягла зрілості. Незрілий розум.
3. перен. Позбавлений достатньої майстерності, викінченості; недосконалий. Незрілий твір; Незрілі малюнки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 322.