НЕЗЧИСЛЕ́ННИЙ, а, е. Те саме, що незліче́нний. Ситцева спідниця червоніла незчисленними квіточками, мов поляна серед лісу, густо вкрита трав’янками (Мирний, III, 1954, 179); Чорна серпнева ніч мигтіла незчисленними ясними осінніми зорями (Смолич, День.., 1950, 268); Передбачав [агроном] незчисленні труднощі, які неминуче поставали перед радгоспом на шляху до втілення омріяного (Оров., Зел. повінь, 1961, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 324.