НЕКВАПЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до неквапли́вий. Кобеняками та поважною неквапливістю бійці нагадували дівчині землемірів (Гончар, III, 1959, 219); З такою ж неквапливістю, прикривши обличчя полою спецівки, щоб не обпектись, підважив [каталь] рейкою зливок (Баш, Надія, 1960, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 327.