НЕКВА́ПОМ, присл., розм. Повільно, не поспішаючи. Крізь бамбукові хащі неквапом просуваються якісь величезні сірі громади (Смолич, II, 1958, 45); Він підводився неквапом, довго струшував з себе пісок і якісь невидимі смітинки (Загреб., Європа 45, 1959, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 327.