НЕКЛИ́КАНИЙ, а, е. Який прибув без запрошення; непроханий. [Руфін:] Прийшов ось Галлій Круста, рідкий гість, прийшов некликаний… (Л. Укр., II, 1951, 339); — Так, значить, Христе, заміж ідеш. Що ж, чи й мені калача ждати, чи так прийти — некликаному? (Головко, II, 1957, 399); — Некликаний гість — гірше злодія, — буркнула Кисачиха (Збан., Переджнив’я, 1955, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 327.