НЕКМІТЛИ́ВИЙ, а, е. Який не може добре і швидко міркувати; нетямущий. — Ех, ти… м’яко назвати тебе — некмітливий! — сказав машиніст Крукові з докором (Козл., Ю. Крук, 1957, 480).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 328.