НЕКТА́РНИЙ, а, е. Прикм. до некта́р 2. Нагасавшись по степових відділках, повернеться [Лукія], напалена сонцем, гаряча, і від неї всієї пахне пилом, токами, бензином, нектарним духом соняшників (Гончар, Тронка, 1963, 102); // бот. Стос. до нектару (у 2 знач.). Кожна маточка [квітки верби] сидить на невеликій ніжці, довжина якої у різних видів верб різна — довша або коротша, ніж нектарна залоза, або ж дорівнює їй (Практ. з систем. та морф. рослин, 1955, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 329.