НЕЛЮБИ́МИЙ, а, е. Те саме, що нелю́бий 1, 2. Незлюбило її життя з самого початку.. І мужа нелюбимого дало і самітність бездітну… (Хотк., II, 1966, 252); Наскільки Йон чудувався, що Маріцца обороняла нелюбиму пасербицю, настільки пригнітило його те, що люди оповідають про Параскіцу (Коцюб., І, 1955, 271); В училищі Мічурін учився добре. У нього не було нелюбимих наук (Юним мічур.., 1955, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 332.