НЕМЕТКИ́Й, а́, е́. Який працює, рухається, осмислює що-небудь повільно; непроворний. Городовики бігли навздогін, хапали неметких за коміри (Смолич, Дитинство, 1937, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 335.