НЕМО́ВЧНИЙ, а, е. Який не замовкає, не вщухає, який звучить безперервно, постійно. Немовчна канонада гула, наче грім у тропічну зливу (Смолич, Світанок.., 1953, 634); Гомін вулиць многооких, Як плеск немовчної води, І ратних подвигів високих Та болю смертного сліди (Рильський, III, 1961, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 339.