НЕМО́ДНИЙ, а, е.
1. Який не відповідає моді. Баронеса любила його [несесер] і не могла обійтись без нього, дарма, що він немодного фасону і злинялої барви (Л. Укр., III, 1952, 524); Малий, круглий, в немодних черевичках на гудзиках, послухав [професор] у Аркадія пульс (Вільде, На порозі, 1955, 312).
2. Який не має загального визнання, неактуальний у певний період. — Я геолог. Хтось мені днями казав: немодна галузь науки (Рибак, Час.., 1960, 796).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 339.