НЕ́МОЩІ, ів, мн. Те саме, що не́міч. — На кого ж ми тепер зостаємось? і хто нас у старості та немощах догляне? — питала ще таки Настя (Кв.-Осн., II, 1956, 90); Їхні [палаців] господарі.. пускались у трахомний відсвіт ресторацій і вертепів, де проживали останні банкноти і наживали розтління духу та немощі тіла (Стельмах, І, 1962, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 340.