НЕМУДРЯ́ЩИЙ, а, е, розм. Те саме, що нему́дрий. Миня на якійсь немудрящій машинці обрізав фотографії й недбало кидав їх на стіл (Перв., Дикий мед, 1963, 132); Написали [робітники] в газету московську.. Все, що тут сказано мною, словом моїм немудрящим… (Еллан, І, 1958, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 340.