НЕ́МІЧНИЙ, а, е.
1. Недостатньо сильний (про людину, частини її тіла, тварину); слабий, безсилий. Як став [дід Улас] старий, немічний, та ще й захорував до того, — так його й одпустили з двору, щоб не переводив даремно панського хліба… (Мирний, І, 1949. 148); — Побудь хоч трохи зі мною, — в благанні простягнула немічні руки [Ганна]. — Ще ж рано… (Стельмах, І, 1962, 428); Шкапина була така немічна, що не витримала довгих торгів (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 79); * Образно. Італія вчинила злодійський напад на немічну, неозброєну Абіссінію (Рибак, Зброя.., 1943, 60); // Який ослаб, втратив силу через хворобу, втому і т. ін.; знесилений. Марія.. зібралася з силою, ввійшла в хату і, немічна, лягла біля сина (Чорн., Пісні.., 1958, 33); // у знач. ім. не́мічний, ного, ч. Слаба, безсила людина. Запальна штука — спорт. Вона захоплює і малого, і старого, і немічного (Вишня, І, 1956, 401); // Те саме, що хво́рий. Лежить вона, висохла й немічна, у ліжку і слабим старечим голосом просить: — Дай мені води, дочко. Води… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 46); — Я не могла прийти раніше, Інно, — відповідала Марія якимсь винуватим голосом. — Ти ж знаєш, що в мене мама немічна… (Ткач, Жди.., 1959, 62); // у знач. ім. не́мічні, них, мн. Хворі люди. Незабаром до приватного лікаря чергами потяглися на візках і на милицях немічні і каліки (Баш, Проф. Буйко, 1946, 25); // Який свідчить про безсилість, слабість кого-небудь. Вигляд у неї був розгублений, немічний, лиця раптом покрилися наче вапном і губи посиніли, як у мертвяка (Епік, Тв., 1958, 167); Вранці, після таких ночей, він мав зовсім хворий, немічний вигляд (Рибак, Зброя.., 1943, 97); // Який погано росте, малого розміру, не наповнений соками (про рослину); чахлий. На лану ліворуч.. витикається де-не-де сухорляве, немічне кукурудзиння… (Вишня, І, 1956, 433); Вибирати ні з чого. Що не буряк, то немічний корінець, багатий лише на гичку (Руд., Остання шабля, 1959, 478).
2. Неспроможний, нездатний зробити що-небудь, справитися своїми силами з чимсь; безпорадний. Скільки разів мені потім в житті доводилось спостерігати, як юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (Довж., І, 1958, 20); — Доки ми будемо отаке терпіти? ..що ми, як сліпі кошенята, нічого не можемо вдіяти проти них. Чи, може, ми такі кволі та немічні? (Шиян, Баланда, 1957, 94).
3. перен. Незначний, слабий силою свого вияву. З неї [хмари] неохоче вивертався немічний грім (Стельмах, І, 1962, 553); Місяць вже ховався по той бік муру парку й немічним скісним промінням освітлював просіку й палац (Смолич, І, 1958, 80); Немічного голосу його не чути за басами, але по скривленому ротові видно, що він також співає (Тют., Вир, 1964, 282); // Ледь помітний. Журба на мить розгубився, але швидко переміг розгубленість, видавив немічну посмішку (Епік, Тв., 1958, 565); // Тьмяний (про світло і т. ін.) Максим слово в слово повторював у пам’яті слова тієї листівки, написаної на клаптику паперу при немічному світлі каганця (Рибак, Час.., 1960, 53).
4. перен. Незадовільний у художньому відношенні, позбавлений майстерності; недосконалий. Галицька дофранківська белетристика, за винятком окремих творів, була немічна (Рад. літ-во, 3, 1966, 87); Активний наступ повела критика проти сірих, інертних, художньо немічних творів, ремісницьких підробок під літературу (Літ. Укр., 5.ІІІ 1963, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 337.