НЕНА́ВИДНИЙ, а, е, діал. Ненависний. [Уляна:] І чого воно у світі так коїться! Що котрі вірно любляться — розрізняються, котрі ж ненавидні один одному — вінчаються? (Кроп., III, 1959, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 340.