НЕНА́СИ́ТНО. Присл. до нена́си́тний 2. — Ми набирались знань жадібно, ненаситно; ми завжди налітали на нову бібліотеку-пересувку, наче голодні оси на мед (Вол., Дні.., 1958, 87); * Образно. Сніп за снопом лізе до барабана, а звір-машина все ненаситно реве й клацає стальними зубами (Донч., І, 1956, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 342.