НЕНОРМА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який відхиляється від норми; не такий, як треба, як повинен бути. Моє незадоволення, мої турботи — все це таке натуральне, таке звичайне. Це наслідок того ненормального життя, яким я тепер живу (Коцюб., III, 1956, 182); Тюремний лікар справді потвердив ненормальний стан Спориша, велів йому держати дієту (Фр., II, 1950, 283); Всі попередні дані свідчили лише про їх ненормальні взаємини (Трубл., І, 1955, 92).
2. Психічно хворий. — Оголосити вас ненормальним — це була ідея директорова (Крим., Вибр., 1965, 332); * У порівн. [Андрій:] Принесла [теща] виноград і — ховається з ним! Просто як ненормальна якась! (Мороз, П’єси, 1959, 339); // у знач. ім. ненорма́льний, ного, ч.; ненорма́льна, ної, ж. Психічно хвора людина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 343.