НЕОКРА́ЇЙ, я, є, поет. Те саме, що безкра́їй 1. Знов я на землю дивлюсь неокраю (Мал., Серце.., 1959, 61); О, наш професоре! Не знаю, Які слова мені знайти, Щоб труд ваш, славу неокраю В пісні, як в бронзу, возвести (Шпорта, Запоріжці, 1952, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 348.