НЕОРЕАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Прогресивний напрям у італійському мистецтві та літературі 40-х рр. XX ст., визначальними рисами якого є демократизм, гуманізм і прагнення показати життя без прикрас. Неореалізм виник в конкретних історичних умовах післявоєнної буржуазно-капіталістичної Італії (Літ. газ., 13. III 1959,4).
2. Реакційна ідеалістична течія в сучасній буржуазній філософії, яка робить спроби сполучити суб’єктивний ідеалізм з об’єктивним, зводить фізичні об’єкти до ідей.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 350.