НЕОСВІ́ТЛЕНИЙ, а, е. Який не має освітлення; на який не падає світло. Ми сиділи в неосвітленій кімнаті, віддаючися кожна своїм думкам (Коб., Вибр., 1949, 394); Вдома в нетопленій і неосвітленій хаті Антін та Іван чекали Катерину (Чорн., Визвол. земля, 1950, 34); Надворі вже посутеніло, але вікна будинків навпроти лишались неосвітленими (Смолич, V, 1959, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 350.