НЕОСЛА́БНИЙ, а, е. Який не зменшує сили свого вияву, проходить, відбувається з однаковою силою, без послаблення. Заруба бачив і почував, що люди слухають його з неослабною увагою (Кучер, Трудна любов, 1960, 437); Щоб справа миру перемогла, потрібні неослабні спільні зусилля всіх держав і народів, потрібне їх згуртування (Ком. Укр., 3, 1960, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 350.