НЕОЦІНЕ́ННИЙ, а, е. Якому не можна скласти ціни; дуже цінний. Слонова кістка була неоціненною у давнину, не поступалася перед золотом і сріблом (Веч. Київ, 20.І 1969, 4); // Надзвичайно важливий своїм значенням; дуже великий. Я гаряче потиснув руку Марії Кіндратівни, мовчазливо дякуючи старій за неоціненне повідомлення (Збан., Ліс. красуня, 1955, 147); Неоціненним вкладом у духовну скарбницю людства, її найвищим досягненням є марксизм-ленінізм — законний спадкоємець всього найкращого, що було створено людською думкою (Ком. Укр., 6, 1965, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 351.