НЕПЕ́ВНИЙ, а, е.
1. Який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь. Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить — що там мої діточки, як? А серце мре, непевна вона, чи діток застане живих і здорових (Вовчок, І, 1955, 28); [Кассандра:] Гелене, я непевна, може, справді невинен цей чужинець? (Л. Укр., II, 1951, 311); Славко потягся поволі до хати, непевний, чи має вважати Пазину бійку за її згоду, чи за відмову (Март., Тв., 1954, 273); Тяжко бути непевним завтрашнього дня (Сміл., Сад, 1952, 308).
2. Який свідчить про відсутність упевненості, рішучості, твердості в кого-небудь, у чиїхось діях. Непевним голосом став Павло на питання розказувати (Вовчок, І, 1955, 174); Молодий муляр, відчуваючи за своєю спиною пильне око начальника, губився, перекладав кельму з руки в руку. Рухи його були непевні, метушливі (Руд.. Остання шабля, 1959, 23); // Нестійкий, нетривкий, хисткий. На сонці грілись золоті корови, а лошата у кобил були ще мокрі, ..вони ще хиталися біля матерів на розчепірених непевних ніжках (Довж., І, 1958, 173); Непевні старечі ноги.
3. Якому не можна вірити, довіряти, на якого не можна покладатися; ненадійний, сумнівний. Кому власна батьківщина З малих літ не дорога, — Той непевна є людина (Граб., І, 1959, 316); Тепер уже виразно було видко, що новий учитель — чоловік непевний (Гр., І, 1963, 321); Репліка Годунова була непевна, двозначна, вона вивела з рівноваги царя (Дмит., Наречена, 1959, 127); // Підозрілий. Непевного чоловіка, який назвав себе інженером Преображенським, Синявський зустрічає з недовір’ям (Іст. укр. літ., II, 1956, 544); Пішов-таки навколо розголос про якісь непевні (пов’язані з її ім’ям) справи (Коз., Листи.., 1967, 216).
4. Який погано сприймається зором чи слухом; невиразний. Низина, що приймала вночі фантастичні, непевні форми, видавалась удень дуже гарною (Коцюб., І, 1955, 352); І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук (Олесь, Вибр., 1958, 354); Гострий зір чоловіка і в осінні ночі вловлював непевні тіні, що сновигали біля колишнього панського палацу (Стельмах, II, 1962, 8); // Який важко визначити (про колір, вік і т. ін.). Волосся [у Ганни] посічене, якогось непевного кольору (Руд., Остання шабля, 1959, 170); Це був середній на зріст, непевного віку, якийсь ніби весь збляклий суб’єкт (Довж., І, 1958, 292);
5. Нещирий у ставленні до кого-небудь. При всій своїй гостинності і увазі до Надії було щось непевне у ній [старій]. Щось хиже, злодійкувате (Баш, На.. дорозі, 1967, 222); Баба Анастасія зустріла хлопця, наче рідна мати. Чай і вечеря, все вже чекало на столі, і за цією уважністю знову відчулося Кирилові щось непевне (Собко, Звич. життя, 1957, 187); // рідко. Який зрадив кого-небудь; невірний. — Гуляй, гуляй, кониченьку, по терну. Та й рознеси Немерівну непевну! (Чуб., V, 1874, 626).
6. Який загрожує небезпекою. Благослови ж, матусю, чумаків На їх непевну і тяжку дорогу (Рильський, II, 1946, 14); Ввечері, коли сутінки виповнили простір, і поля, і гаї, і байраки.., залишили Гайдуки свій тимчасовий непевний притулок та й рушили в далеку дорогу на захід (Дім., І будуть люди, 1964, 298); // Неспокійний, тривожний. Час був непевний, заносилося на велику війну, мов на бурю (Мак., Вибр., 1956, 409).
7. Побудований на чутках; недостовірний. Деякі поспішали додому принести непевну звістку, що на замчищі щось лихе завелося (Мирний, І, 1954, 251); — І я чув якісь непевні чутки про маєток доктора Гальванеску (Смолич, І, 1958, 48).
8. Дивний, незрозумілий. В останній час на кордоні робилось щось непевне (Збан., Між.. людьми, 1955, 11); Маланка несподівано заскочила його, і він осміхався непевним, придуркуватим усміхом (Коцюб., II, 1955, 21); — Непевний він якийсь придався: усе б йому пити та гуляти, над усіма верховодити (Мирний, III, 1954, 236); // у знач. ім. непе́вне, ного, с. Щось дивне, незрозуміле. Непевне діється тойді [тоді]: Мов степ до бога заговорить (Шевч., II, 1953, 60).
9. Віроломний, підступний. Нехай би вже були непевні Які вельможі просвіщенні: То і не жаль було б; чи так? А то сірісінький сіряк Отак лютує (Шевч., II, 1953, 51).
10. заст. Який володіє таємничою силою, знається з надприродними силами. Правда, що зловили десь у лісі чоловіка непевного (Вовчок, І, 1955, 361); Люди бояться вночі кладовища, жаских казок і непевних примар (Л. Укр., І, 1951, 249); // у знач. ім. непе́вний, ного, ч. Той, хто володіє таємничою силою, знається з надприродними силами. Упир і непевний усім відьмам родич кревний (Номис, 1864, № 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 352.