НЕПЕРЕБО́РНО. Присл. до неперебо́рний. Він раптом.. усміхнувся своєю м’якою, милою усмішкою, що завжди так непереборно вабила до нього (Горький, Про л-ру, 1949, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 353.