НЕПЕРЕМО́ЖНО. Присл. до неперемо́жний. Горизонт починав мене вабити непереможно (Л. Укр., III, 1952, 611); Далеке тупотіння повільно, але непереможно наближалося (Тулуб, Людолови, І, 1957, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 353.