НЕПЕРЕХІ́ДНИЙ, а, е. Якого важко, неможливо перейти.— Військо зараз стоїть біля Ісакчі. Позаду нього Волконські гори, майже неперехідні навіть улітку (Тулуб, Людолови, II, 1957, 500).
НЕПЕРЕХІДНИ́Й, а́, е́, грам. Який позначає дію, що не переходить на об’єкт (про дієслово). До неперехідних належать дієслова, що означають рух і положення в просторі.., фізичний і духовний стан (Сл. лінгв. терм., 1957, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 354.