НЕПОГА́НИЙ, а, е.
1. Досить добрий. Побачив Марко, що хлопець здоровий, красивий і робітник непоганий, і вирішив узяти його за старшого погонича(Укр.. казки, 1951, 286); Викохали вони [колгоспники] врожай непоганий (Вишня, І, 1956, 365).
2. Те саме, що га́рний. Балабуха був зовсім таки непоганий з лиця, тільки трохи товстий (Н.-Лев., III, 1956, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 357.