НЕПОСИДЯ́ЩИЙ, а, е, рідко. Те саме, що непосидю́чий. Мокрієвська вешталась, крутилась по кімнатах, непосидяща та жвава, як живе срібло (Н.-Лев., IV, 1956, 324).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 363.