НЕПОХИ́ТНО. Присл. до непохи́тний 1, 2. Наша соціалістична держава непохитно стоїть на варті миру (Літ. газ., 23. VI 1949, 1); Ленін був непохитно переконаний у перемозі соціалістичної революції (Біогр. Леніна, 1955, 170); Оля непохитно вірила у свою здогадку (Юхвід, Оля, 1959, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 364.