НЕПРАВДИ́ВО. Присл. до неправди́вий. Ви прибавили мені літ 15 зайвих. Ви, певно, десь прочитали по календарях, а там була помилка, неправдиво подали мої літа (Коцюб., III, 1956, 382); // у знач. присудк. сл. — Хай буде лев царем, — гукнули всі [звірі], хто бажав лева. А слон і каже: — Про мене все одно, тільки так буде неправдиво (Укр.. казки, 1951, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 365.