НЕПРА́ВЕДНИЙ, а, е, рідко.
1. Який діє несправедливо, не по правді; несправедливий. Люде горді, неправедні, Своїм судом судять (Шевч., II, 1963, 317); // Який суперечить, не відповідає справедливості. — * Образно. Я бачив радість, бачив кривду люту І ту людську неправедну отруту, Яку в житті ти стерпіти не міг (Мал., Звенигора, 1959, 313); // Неправильний, невірний. — Нехай чоловік буде умний [розумний] і розсудливий, скільки хоче, але коли він цієї філософії не вміє приноровити до життя, то ця філософія неправедна (Коб., І, 1956, 184).
2. Який суперечить прийнятим у певному середовищі нормам моралі; грішний. Неправедне життя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 366.