НЕПРИСТУ́ПНО. Присл. до непристу́пний. Він поглянув на свій маяк, що височів неприступно над хвилями (Ів., Вел. очі, 1956, 134); Іван Залізняк знову вийшов на балкон. Суворо, неприступно глянув (Собко, Звич. життя, 1957, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 369.