НЕПРОТИВЛЕ́НСТВО, а, с., книжн. Ідеологія прихильників теорії непротивлення злу насильством. Зневірившись в толстовстві і переживши глибоку психологічну кризу, Вітрова з стану пасивно-споглядального непротивленства перейшла в стан полярно протилежний (Бурл., Напередодні, 1956, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 372.