НЕПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е. По якому важко або неможливо проїхати. Франкфуртералеє, колись широка асфальтована вулиця, тепер у кількох місцях була зовсім непроїжджою (Собко, Запорука.., 1952, 72); — Зараз надворі осінь, дороги майже непроїжджі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 371.