НЕРОЗВИ́ТИЙ, а, е. Який ще не розвинувся, не розпустився (про бруньки, квітки і т. ін.). Не цвіти ж, мій цвіте новий, Нерозвитий цвіте, Зав’янь тихо, поки твоє Серце не розбите (Шевч., І, 1963, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 377.