НЕРОЗМІ́РЕНИЙ, а, е.
1. Який перевищує звичайну міру чого-небудь; надмірний. Він гарконув з такою нерозміреною силою, що кинулись зо сну і захиталися на акації гілочки (Вас., II, 1959, 95).
2. Не зовсім розрахований. Враз подався [Матюха] всім тулубом наперед, рухом нерозміреним, аж грудьми на стіл навалився (Головко, II, 1957, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 378.